Професійний автопортрет переможця І туру всеукраїнського конкурсу
«Учитель року - 2014» у номінації «Трудове навчання»
Земської Ірини Григорівни
РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ
НА УРОКАХ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ
Творчість дітей – глибоко своєрідна сфера їхнього духовного життя, самовираження і самоутвердження, в якому яскраво виявляється індивідуальна самобутність кожної дитини. Цю самобутність не можливо охопити якимись правилами, єдиними і обов’язковими для всіх
Василь Олександрович Сухомлинський
Під дитячою творчістю розуміють діяльність дитини, в процесі якої вона створює якісно нові для самої себе цінності. Ці цінності мають і суспільне значення, тому що необхідні для всебічного розвитку особистості і, як наслідок, для розвитку суспільства. Інколи діти створюють речі, які мають справжню естетичну цінність, є творами мистецтва. Відомо, що творчі здібності учнів найбільш ефективно розвиваються у ході продуктивної творчої діяльності. Творчість, індивідуальність, фантазія проявляються у навіть мінімальному відході від зразка. Творчість – учні розуміють, як процес створення ними оригінальних продуктів, виробів, у ході роботи над якими самостійно застосовуються засвоєнні знання, уміння, навички, здійснюється їх перенесення, комбінування відомих способів діяльності або створення нового для дитини підходу до виконання завдання. Тому, що творча діяльність емоційна приваблива для учнів; впливає на всі сторони життя особистості; допомагає задовольнити потреби у діяльності, самопізнанні; спонукає до пошуку. Саме у творчій діяльності розвиваються якості творчої особистості. Слід зазначити, що якості творчої особистості розвиваються завдяки системі педагогічних дій, спрямованих на формування у дітей прагнення до засвоєння нових знань, нових способів діяльності, що, виховуючи творчі здібності, треба донести до учня всі моменти творчості, такі як: вибір теми, збирання матеріалу, фіксація його, творення мистецьких типів, мистецьке експериментування та ін. Кожний етап творчості вимагає особливих проявів якостей особистості.
Так для першого етапу найважливішим є почуття нового, чутливість до протиріч; для другого – інтуїція, творча уява, фантазія; для заключного етапу – самокритичність, прагнення довести справу до кінця. Будь-яка ідея, гіпотеза, художній задум не можуть бути здійсненими без цих якостей особистості. Існують різноманітні підходи до структури творчого процесу, але якщо порівняти існуючі схеми процесу творчості, то знайдемо багато спільного. Творча діяльність неможлива без усвідомлення мети, без активного викорис -тання здобутих знань, без інтересу до знань, самостійного пошуку, уяви, емоцій. Основою творчої діяльності є передбачення її можливих результатів. Творча праця не виняток, а найбільш природний повноцінний прояв. Педагогічний словник пояснює, що "розвиток особистості – процес формування особистості як соціальної якості індивіда в результаті його соціалізації і виховання”. Маючи природні анатомо-фізіологічні передумови до становлення особистості, дитина в процесі соціалізації вступає у взаємодію з навколишнім світом, оволодіваючи досягненнями людства. Оволодіння дійсністю у дитини реалізується в її діяльності за допомогою дорослих, тим самим процес виховання є провідним у розвитку її особистості”. Отже, розвиток особистості – це зміни і вдосконалення фізичних та духовних сил, що відбуваються в процесі становлення індивідуума. Як бачимо, розвиток здібностей дитини складний процес, що протікає іманентно, з середини, без наявності внутрішніх передумов для цього та зовнішнього впливу педагогів. Цей процес можна прискорити в ході виховання. Розвиток має бути повноправним компонентом навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи, бо головною ідеєю відродження нашого суспільства є розкріпачення його творчого потенціалу і вихід на новий, вищий щабель економічного і соціального розвитку. Втілення цієї ідеї у життя значною мірою залежить від організації педагогічного процесу у школі.
І.С.Волощук виділяє мотиви доцільності розвитку творчих здібностей учнів: - творча діяльність є найефективнішим стимулом і засобом розвитку усіх без винятку психічних якостей особистості; - необхідність правильно оцінити себе та обрати адекватну до своїх мо- жливостей професію; - реалізація одного з головних аспектів гуманістичного принципу організації освіти – свободи індивідуума; - зацікавленість держави в творчому розвитку своїх громадян ; - зацікавленість у розвитку творчих здібностей індивідуумів людського суспільства в цілому тощо. Процес формування творчих здібностей особистості відбувається під впливом умов, які створює суспільство для реалізації творчого потенціалу особистості, а також раціонального й ефективного використання цих умов у процесі формування особистості. Передумовами розвитку творчих здібностей є становлення активної позиції людини, яка стає досвідом самостійної діяльності. Ця інтеграція (активність і діяльність) вимагає конструктивного підходу до розвитку творчості, що є умовою успішного формування творчого потенціалу особистості. Засоби формування творчої особистості учнів – це комплекс креативних технологій, які спрямовані на швидкий розвиток технічних і програмних можливостей персональних комп'ютерів, а також розповсюдження нового виду інформаційних технологій, що створює реальні можливості для їх використання у системі освіти з метою розвитку творчих здібностей учнів в процесі навчання. До основних засобів формування творчої особистості, на нашу думку можна віднести: - комп'ютерну графіку; - гіпертекстову технологію; - аудіо і відео інформацію; - використання можливостей мережі Internet; - застосування у навчальному процесі педагогічних програмних засобів (ППЗ); - програми для моделювання процесів. Трудове навчання - обов'язкова умова і складова частина навчання, виховання та розвитку дитини на початковому ступені загальноосвітньої школи реалізується засобами різноманітної урочної та позаурочної діяльності учнів. Питаннями трудового навчання і виховання учнів шкіл займалися такі видатні вчені, як М. К. Крупська, А. С. Макаренко, А. В. Луначарський, С. Л. Рубінштейн. Мета трудового навчання - виховання особистості учнів на основі формування трудової діяльності. М. Левіна вказує, на те, що на уроках праці в школі або вдома з батьками, а пізніше самостійно, діти можуть навчитися безлічі цікавих і корисних речей: роботі з папером і вишивці, шиттю та виготовлення виробів з природного матеріалу, роботі по дереву і ліпленні з пластиліну, можуть навчитися шити м'які іграшки, спробувати себе в ролі кухаря або кулінара, а може бути, дитині більше сподобається бути актором лялькового театру і одночасно - господарем цього театру.
Роблячи що-небудь своїми руками, учні розвивають увагу і пам'ять, привчаються до акуратності, наполегливості і терпінню. Все це допоможе дитині у школі, та і у подальшому його житті, ці якості будуть незайвими. Заняття творчістю допомагають розвивати художній смак і логіку, сприяють формуванню просторової уяви. Крім того, у дітей удосконалюється дрібна моторика рук. Творчі заняття не тільки розвивають фантазію, але і дають дитині безліч практичних навичок. Пришити собі гудзик, приготувати сніданок, зробити своїми руками подарунки рідним і друзям - усе це стане в нагоді. І ще одне дуже важливе доповнення: вміння що-небудь зробити самому дозволяє дитині відчувати себе впевненіше. Адже віра в себе, впевненість у своїх силах - необхідна умова для того, щоб дитина була по-справжньому щаслива. Система творчих завдань істотно впливає на мислення, мову, уяву, активність дитини. Творчі завдання дозволяють широко спиратися на суб'єктний досвід дитини і цілком співзвучні з концепцією ООН (особистісно-орієнтоване навчання). Важливо, щоб творчі завдання носили і розвиваючий характер. Творчі завдання, по суті, пронизують весь урок від початку і до кінця, незалежно від теми уроку і цілей і задач, поставлених на ньому. Творчі завдання допомагають у формуванні творчого мислення дітей. Зорова наочність у сполученні зі слуховой, руховим і тактильним відчуттями допомагають дітям одержати уявлення про особливості того чи іншого предмету або теми. При цьому працюють і розвиваються такі механізми мислення, як аналіз, синтез, розвивається образна мова дітей. У момент виконання творчих завдань у дитини виникає активна уява. Творчі завдання важливі для формування асоціативного мислення, оволодіння навичками порівняльного аналізу за допомогою міркування. Наприклад: на що схоже ця хмара? Цікавий опис конкретних явищ навколишнього світу (голос звірів, спів птахів, шелест листя) для того, щоб інші діти угадали, про що мова йде. Тут доречна і гра «Що на що схоже?». Усі ці завдання сприяють розвитку бачення й уміння зауважувати виразні властивості предметів і явищ. У коло творчих завдань входять такі завдання, що допомогли б дитині, відштовхуючись від конкретного аспекту теми, прийти до осмислення її художньої цілісності. Наприклад, таке завдання: осмислити роль художньої деталі на прикладі ефекту, що виникає від перестановки слів, звуків, фарб, що приводять до зміни цілісного образа. Чи таке завдання: представити поводження героя і його портрет у змінених обставинах. Створюючи емоційну драматургію уроку, педагог як би «провокує» ситуацію вибору між особистими духовними прагненнями учня і творчістю. Щоб творчі завдання носили розвиваючий характер, сприяли вихованню, навчанню - вони повинні застосовуватися в проблемній формі. Важливо створити пошукові ситуації, які сприяють самостійному пошуку відповідей і способів діяльності. Застосування проблемних методів вимагає витрати часу на уроці. Якщо діти самостійні у своєму пошуку, творчості, до усього доходять самі, то придбані ними знання набагато цінніше, тому що діти привчаються мислити, шукати, вірити у свої сили, тобто креативно розвиваються.
Особливості роботи з обдарованими учнями
"З народженням кожної людини в світ
вноситься щось нове, чого ще не було,
щось первозданне і неповторне.
Обов’язок кожного – знати і не забувати,
що він у світі єдиний у своїй якості
і що ще ніколи не з’являвся хтось такий, як він,
адже якби вже був такий, як він,то не було б необхідності в ньому самому”
Мартін Бубер
У цивілізованому світі обдаровані діти існували завжди незалежно від того, звертали на них увагу чи ні. Новими завданнями сучасної освіти стали: відхід від орієнтації на "середнього" учня, підвищений інтерес до обдарованих, талановитих дітей, розкриття та розвиток внутрішнього потенціалу, здібностей кожної дитини в процесі освіти. У роботі з обдарованими дітьми можна виділити кілька етапів: 1.Насамперед, необхідно просто відшукати таких дітей. Розгледіти серед безлічі учнів кілька «зірочок», сприйнятливих до нової інформації, не лякатись труднощів, уміють знаходити нетривіальні способи вирішення поставлених перед ними завдань. 2.Талановита людина талановита у всьому, тому учень повинен мати право вибору того, яким предметом займатися поглиблено, з яких предметів представляти школу на олімпіадах, творчих конкурсах. 3.Розробка особистісно орієнтованого підходу до навчання обдарованих дітей. Талановиті діти завжди жадають чогось нового, більш складного, і якщо їх інформаційний голод залишиться невтоленним, вони швидко втратять інтерес до предмету. Тому система їх навчання повинна відрізняться від системи навчання інших дітей. Додаткові заняття в рамках спецкурсів, дослідницька діяльність, що дозволяють вийти за рамки шкільної програми. Тобто на цьому етапі необхідно підтримувати і розвивати інтерес учнів до предмета. 4.На наступному етапі треба розвинути в обдарованого психологію лідера, обережно, щоб це не призвело до появи «зіркової хвороби». Він повинен не соромитися показувати свої здібності, не бояться висловлювати свої думки, хоча б тому, що вони нестандартні й не мають аналогів.
Пріоритетним в сучасній освіті є проблема раннього виявлення, навчання і виховання обдарованих дітей. Від її рішення в підсумку залежить інтелектуальний і економічний потенціал держави. Основні цілі і завдання роботи - підвищення рівня і престижності технологічної освіти, розвиток методу проектів як засобу розкриття творчого потенціалу дітей; залучення школярів до виконання соціально -значущих проектів; виявлення та заохочення талановитих і здібних учнів. Проблема творчої самореалізації особистості обдарованих дітей в умовах розвитку сучасної школи набуває домінуючого значення. Орієнтація на формування особистості обдарованої дитини, здатної до самовизначення і вільному розвитку, спонукає вчителя до постійного виявлення та створення психолого-педагогічних умов, необхідних для повного розкриття творчого потенціалу обдарованих дітей. Вчені стверджують, що мозок людини з його здатністю до творчості - це найбільший дар природи, тоді "обдарованість" постає перед нами вже не як винятковість, а як "потенціал", "дар", наявний у кожного. Тому робота з обдарованими дітьми цікава як фундамент для подальшої розробки цілей, принципів, змісту, форм і методів навчання всіх дітей.
Робота з обдарованими дітьми з предмета «Технологія» має свої певні особливості. Відповідно до теорії Дж. Рензуллі., одного з відомих фахівців у галузі вивчення обдарованих дітей, обдарованість є поєднання трьох характеристик: інтелектуальних здібностей (які перевищують середній рівень), креативності та наполегливості, а також на додаток до цього- знання (ерудиція) і сприятливе навколишнє середовище. Крім цього я б додала величезну працездатність і працьовитість. Адже предмет має практичну спрямованість, тобто кінцевим результатом при його вивченні має бути створення нового продукту (виготовлення швейного виробу, виробів декоративно-прикладного мистецтва, підготовка свята і т.д.) або вдосконалення вже існуючого, і обов'язкове його випробування. Саме тому при виявленні обдарованих дітей по моєму предмету я приділяю особливу увагу креативності, працездатності та працелюбності, і намагаюся розвивати ці якості. Адже для того, щоб домогтися результатів по предмету учням необхідні не тільки теоретичні знання, але практичні вміння і навички, використовувані креативним чином при створенні виробу, які завжди вимагають величезних трудових витрат та наполегливості, а також навичок самоконтролю і критичної самооцінки. Робота з обдарованими дітьми вимагає багато часу, уваги і душвного тепла. Але найголовніше, звичайно, створення умов для максимально можливого розвитку творчих здібностей обдарованих дітей у поєднанні з практичними навичками, інтенсивним накопиченням соціального досвіду і формуванням впевненості у своїх силах. Досягненню цієї мети на моєму предметі сприяють наступні завдання:
- активізація творчої діяльності обдарованих дітей;
- постійне стимулювання та розвиток пізнавального інтересу учня до предмету;
- розвиток здатності та прагнення до самоосвіти;
- співпраця вчителя і учня в процесі навчання;
- забезпечення душевного здоров'я та емоційного благополуччя обдарованої дитини;
- формування в учнів системи технологічних знань і умінь і навичок, необхідних для пошуку та використання технологічної інформації, проектування і створення продуктів праці. При навчанні та вихованні обдарованих дітей я орієнтуюся на наступні дидактичні принципи: - індивідуалізація і диференціація навчання; - принцип творчості і успіху; - принцип довіри і підтримки.
Методи і прийоми навчання намагаюся підбирати так, щоб вони відповідали таким вимогам, як: - діалогічність; - діяльнісно-творчий характер; - спрямованість на підтримку індивідуального розвитку обдарованої дитини; - надання йому необхідного простору для прийняття самостійних рішень, творчості, вибору.
Застосовую методи стимулювання навчання: створення ситуації успіху, ділові та пізнавальні ігри, введення життєвих ситуацій, стимулювання цікавим змістом, змагання. Методи організації навчально-пізнавальної діяльності: творче завдання, проектний метод, створення проблемної ситуації, вправи, вирішення технологічних задач, самостійні практичні роботи, надання можливості на основі безпосередньої навчальної діяльності розгорнути іншу, більш цікаву - творчу. Методи контролю: тестування, диференційований опитування, самоконтроль, взаємоконтроль. У позаурочній діяльності використовую різні форми роботи, спрямовані на розвиток креативності учнів: конкурси, олімпіади, вікторини.
ЛІТЕРАТУРА
1.Н.В.Слюсаренко «Розвиток творчих здібностей учнів 5-9 класів на уроках обслуговуючої праці засобами ігрової діяльності» (2002).
2. Музика О.Л. Цінності обдарованої особистості. – «Обдарована дитина» (1998).
3. Барко В.І., Тютюнников А.М. «Як визначити творчі здібності дитини?»(1991).
|
