1.Зате який удатний до співу, до музики: заспіває на Росі- луна відгукнеться на Дніпрі.
2.Однак, незважаючи на молодість він має дужі й умілі руки: кує залізо і виготовляє серпи.
3. Ручаєм переправили до Дніпра, хвилі підхопили ідола й понесли рікою.
4. Князь Ярослав сидів над гарним озерцем - синювата латочка серед старих білих беріз.
5.А велика кількість учасників народного гуляння у вишиванках і козацьких строях- наочне свідчення органічного зв’язку поколінь.
6.Поміж ними пасуться корови, ополудні вони заходять у воду й стоять камінно, проводжаючи великими добрими очима білі пароплави на овиді.
7.Відгримлять грози, відшаліють страшні урагани залізні, од бахкають блискавки зла й злоби…
8.І тоді високо в небо підійметься сад чарівний, буйно розквітлий.
9.Гінзбург ляснув важками, кінь легко виніс ґринджолята за село, на рівну степову дорогу.
10.Вона краща за золото, вона дає нам радість, щастя й силу.
11.Засіяні зерном орнаментів, вони певною мірою і є символами доріг: ними вітають гостей, їх дарують на згадку; дівчата, готуючись у дорогу до нового життя, подають рушники старостам; рушники проводжають і в останню путь.
12.На Поділлі використовують рослинний, рідше геометричний орнамент на чорному, фіолетовому, коричневому тлі; на Поліссі-геометризований рослинний орнамент, білий по чорному, іноді з додаванням червоного, жовтого і зеленого кольорів; у Східних Карпатах- геометричні орнаменти, намальовані тонкими жовтими і білими контурами.
13.А тепер тихо: ходіть і не гупайте, замріть і не дихайте!
14.А потім вийматимуться із печей перші паляниці і важко буде сказати, від чого розливатиметься таке сяйво по хаті: од неохололих золотих хлібин чи від очей матерів.
15.І минають століття, зникають народи, тільки зерно залишається.
16.На ньому діти вчилися виводити букви, дорослі писали листи, побутові тексти тогочасного значення.
17.Життя виправдало віру генія, віра створила діло, діло перетворилося в тисячні факти національного пробудження.
18.Працював він за спеціально поставленим для нього піаніно, писав у садку під старою вишнею, блукав берегами річки.
19. Тиша, самостійність, близьких рідних-усе це схиляло до творчості.
20.Дочка України, народний художник республіки, Катерина Білокур привернула загальну увагу, вразивши найвибагливіших поціновувачів яскравою самобутністю, поетичною силою своїх творів.

1. Можливий, щоправда, і дещо інший підхід, що його один із українських політичних діячів наївно, але виразно визначив фразою: «Ми жили тут вічно».
2. Нестор звів в одне ціле літописи, створені попередниками, творчо оирацюваз їх, і з-під його невтомного пера вийшла цілісна, тематично завершена книга, яка не тільки дає уявлення про те, «звідки пішла Руська земля і хто в ній найперший почав княжити», а й читається як справді захоплюючий художній твір на теми нашої історії.(підр. і сур. зв.)
3. Річкові чайки зрідка торкалися крилом того синього срібла, та ще якась ластівка нап'ється його і стрімко подасться геть, щоб навіть тінь від неї не впала в ту чисту глибінь.(підр. і сур зв.)
4. У нашому синьо-жовтому прапорі відбита ідея, у якій синій колір пов'язаний із водою і поняттями «нижній», «земний»,«жіночий», «лівий», а жовтии -із вогнем і поняттями «верхній», «небесний», «чоловічий», «правий».(підр.зв)
5. Пояснення синьої барви як неба, а жовтої як достиглих пшеничних ланів - пізніше переосмислення, коли істотно призабулося первісне, сакральне значення цих кольорів.(сур. і підр зв.)
6. Є в Україні такі унікальні місця, що однієї їхньої мальовничості в будь-який сезон, а надто в пору буяння зелені, достатньо, щоб назавжди приворожити серце й душу, адже з висоти пташиного лету на десятки кілометрів видно світ на всі його чотири сторони.(підр. і сур. зв.)
7. Ген по згірку темно-зелено причаївся гайок, а самий верх згірка вільний од дерев, там, либонь, щось було засіяно, а тепер скошено, й стерня ясна, свіжа, немов ще чистішою здається вона від синього неба, що прихилилося до неї своїми пгарокими грудьми.(сур. і підр. зв.)
8. Коли я йшов служити в армію, учитель вручив мені торбинку із землею: «Де б не був, - сказав, - повертайся додому, на малу Батьківщину».(підр. і беpспол. зв.)
9. Вишивані сорочки і блузи, на яких барвляться квіти і чарують око предивні узори, вишивані кептарики, брилики на хлопчиках, віночки і стрічки на дівчатках - і все це нове, одягнуте сьогодні вперше, бо цілий рік готувалося до Великодня.(підр. і беpспол.зв.)
10. То роздуми вихователя, матері, талановитої українки, котра збагнула істину: культура і свідомість нації народжуються біля колиски немовляти, над якою мусить витати рідний дух, звучати рідна пісня й рідне слово.(беpспол. і підр.зв.)
11. Розповідають, що колись давно, побачивши на одній із виставок її роботи, Пабло Пікассо сказав: «Я схиляюсь перед цим дивом - мистецтвом геніальної українки».(підр. і беpспол. зв.)
12. Талант не буде шукати тріски, бо його творча діяльність стає міцним гранітним п'єдесталом, на якому майбутнє збудує йому безсмертний пам'ятник.(підр.зв)
13. Він пробував сам накидати барви на глину й на дерево, і в нього вийшло відразу, аж він сам не повірив, а Звенислава сказала, що в нього між оком і рукою є те, чого нема ні в кого з людей, а саме цим і визначається той, що може вичаровувати з небуття новий світ богів і візерунків.(сур.,підр,і безспол.зв)
14.А там розскочилася вона й у боки, розкрилилася кам'яними крилами ширше, ширше, ширше, і коли Сивоок дійшов, рахуючи, ще раз до сорока, були вони вже коло входу в це величне чудо.(підр. і сур.зв.)
15. Першого разу, відступаючи, Василь Іванович оглядався на Київ, перейшовши Дніпро: лишався Київ, мов видіння в ясному небі, на горах за Дніпром, і дивився їм услід, і очі міста пропікали гімнастерку на плечах.(безспол. і сур.зв)
16. З долини здіймаються, мріють і леліють у ясному сяйві весняного сонця легенькі, ледве помітні, прозірчасті павутиння туману; за річкою, здалеку, мов стиглі жита, половіють кучугури-піски; за ними хвилюється широкий степ і, здіймаючись, губиться ген-ген у сивій далечині, а на самому обрії бовваніють могили, хутори, села...(безспол. зв.)

звідки-небудь, коли-небудь, небудь, хтозна-що, не лише, хай там (сміється), навіть не, ніби, незайманий, непролазний, незатертий, непорушно, непевним (голосом), нерідко, неповороткий, недарма, неначе, невтомний, неугавно, невгамовно, невидимий, невидимим, нікому, ніхто, неподільність (України), нікуди, негайний, нещасний, неволити, незчутися, нікчема, нісенітниця, незліченні, непорушний, нехтувати, невпинно, незабаром, ніколи, ніяковий, непорушно, несказанно, нікчемний.

Звідки-небудь, упродовж, назавжди, надзвичайно, зараз, уперше, по вінця (залитий), незмінно, непорочно-дитинні, байдуже, непорушно, однозначно, обов'язково, незаперечно, найскрутніше, численно, насамперед, пристрасно, завше, значно (швидше), легенько, здавна, глумливо, понад усе у світі, (залишалася) наодинці, (причетний) найбільше, поволі, відколи, якнайшвидше, донині, шановливо, ніяк, надзвичайно (приємна), радісно, вперше, неправдоподібно, ніде.

Вважати, запитання, населення, витісненням, винищенням, корінних, прагнення, письменником, численні, життя, обличчя, незбагненний, піднебесся, дерновиння, відбиття, камінних, значення, небуття, століття, голландська, останні, залученням, почуттям, завдання, поняттями, преважання, уявленнями, змаганнях, пояснення, переосмислення, буяння, відчуття, тисячоліття, сотенне, коронним, гуляння, свідчення, збіжжя, хвилююся, падіння, незліченні, неодмінну, невпинних, свідчення, розуміння, поглиблюючи, благословенну, останніми, величчю, покоління, камінно, цвітіння, проллються, відділена

Україна,Мала Азія, Алтай, Північне Причорномор’е, Києво-Печерська лавра, Русь,міста Іскоростеня, на Дніпрі, від Княжої гори, по Боричевому узвозі, по місту Кия, Ярослав, Нью-Йорк, Париж, Амстердам, Лондон, Відень, від Закорпатської до Слабожанської, на Полтавщині, Псел, Микола Потоцький, Шар-гора, на Київській горі, Десна, Київ, Володимир, Європа, Віслі Кракова, до Дону, до Сяну, на Влтаві Праги, Києво-Могилянська академія, Чернігівська земля, Аркас, Франція, до Сполучених Штатів Америки, Миколаївський собор, по Бугу, Богдан,Карпатські гори, Лиса скеля, Княжої доби, Замкова гора, Гінзбургові щоки, Григорій, Наддніпрянщина, на Поділлі, до Великодня, у Східних Карпатах, Тарас Шевченко, Іван Франко, "Кобзар", у Кам’янці, Давидов, Петро Ілліч, Россія, Олександра Сергійовича Пушкіна, "Озеро лебедів", Олександр Русовий, Микола Лисенко, Софія Русова.

*ССР:
1.Це так, він справді вів літопис, але правильніше його називати письменником та істориком.
2.Він дотримувався літописних форм і хронологічного викладу подій, але прагнення висловитися ширше й докладніше диктувало йому численні вставні оповіді в «Повісті минулих літ».
3. Полум'я злітало аж у піднебесся, а дими виїдали очі.
4. Ці дві могутні і протилежні природні стихії, поєднуючись, творять життя, а на барвному рівні поєднання синього і жовто-го кольорів дають колір життя - зелений.
5. Десь у далекому полі дзвеніли шаблі, тупотіли копита коней, але в Києві гули дзвони оновленої Софії, росли заводи й лопотіли вітрильники торговельних кораблів.
6. З моря повівав вітерець, повітря було вологе, напоєне гіркими, млосними запахами лавра та м'яти, що піднімали з дна пам'яті давно забуті спогади дитинства.
7. Поміж ними пасуться корови, ополудні вони заходять у воду й стоять камінно, проводжаючи великими добрими очима білі пароплави на овиді.
8. Дзвінко рвав копитами збитий, утоптаний; спресований зимовими морозами сніг, а довкола застигли, розіслалися безмежними заметами поля.
9. У мого діда не було свого земельного маєтку, але він мав уроджену пристрасть до землі й до коней.
10. Ані його руки, ані його плечі не набрали ще необхідної сили та пружності, але він не бажає виявити втоми чи безсилля.

*СПР:
1.Нестор прийшов до Києво-Печерської лаври сімнадцятилітнім юнаком і назавжди залишився тут, щоб стати не тільки монахом-чорноризцем, а й батьком української історії.
2. Історики сходяться на тому, що він був надзвичайно освіченою людиною, добре знався і на давньоруських, і на іноземних літописах, які читав в оригіналі.
3. Їхня врода й чистота були такі непорочно-дитинні, що навіть качки не КОЛОТИЛИ тієї джерелиці.
4. Історія однозначно свідчить про те, що найнепохитніші для сучасників тієї чи іншої епохи реалії життя можуть зникати зовсім або переживати неймовірні метаморфози.
5. У нашому синьо-жовтому прапорі відбита ідея, у якій синій колір пов'язаний із водою і поняттями «нижній», «земний».

6. Саме ця ідея закладена в нашому державному прапорі, який творять дві рівновеликі половинки - синя і жовта, символи води й вогню.
7. Прийми мою любов і безмежну подяку, що родився я на твоїх берегах, що пив твою м'яку і чисту воду, що воскрес я душею біля тебе і що вся душа моя сповняється твоєю красою.
8. Ця земля — рідна для мене, бо саме тут я народився, тут бігав луками, милувався казковими краєвидами.
9. Я пам'ятаю поважний благовіст Миколаївського собору, який котився по повені Бугу й чувся за двадцять верст од міста, у нашому маєтку.
10. Життя моє, де і чому я забарився, чого так пізно прийшов до твого берега, теплого і чистого?

Причорномор'я, безбоязно,
прийшов, беззмістовне,
припухлих, Безхвоста,
прив'язали, безконечні
пристрасті, безтурботне,
призабулося, розклювати,
приворожити, розуму,
присадкуваті, розщедрювався,
приходить, розсипав,
принесли, розмокла,
приріс, розкладуть,
присідає, розгромив,
пригадати, розквітла,
присудами, розрісся,
прибували, розмальовані,
припасовано, розрахунок,
приклеєно, розмножити,
притулилися, розпочинається,
приносив, роздуми,
приберегли, безбоязно,
примиритися, розчахнутої,
прекрасна, розгубитися,
призначенню, предивні,
прилипла, розломився,
притулив, розпустилося.

1. Пригадаймо, наприклад, історію життя і смерті віщого Олега або розправу княгині Ольги з жителями міста Іскоростеня.
( ускл.вставн.сл., однор.додатками )
2. Одвертий погляд голубих очей, завжди теплих і ласкавих, та в гніві несхитних і твердих, мов кремінь.
( ускл.порівн.зв., однор.означ.)
3. Однак, незважаючи на молодість, він має дужі й умілі руки: кує залізо і виготовляє серпи.
( ускл.вст.сл., дієприсл.зв., однор.означ.та прис.)
4. Був день великий, по вінця залитий сонцем.
(ускл.дієприкм.зв.)
5. На горі, на схилах рубали ідолів, скидали в одну купу й палили. ( ускл.однор.обстав.та прис.)
6. Дванадцять мужів ішли поруч і били його палицями. (ускл.однор.прис.)
7. Чорно кляли князя волхви, жерці.
(ускл.однор.підметами)
8. У воїв і книжників холодні очі.
( ускл.однор.додатками)
9. Успіх тоді обертався навколо Парижа, Лондона, Амстердама, Відня.
(ускл.однор.додатками.)
10. Саме під такими прапорами українці брали участь у національно-визвольних змаганнях за свободу й незалежність рідного краю.
( ускл.однор.додатками)
11. Боже, як багато у світі краси!
(ускл.зверт.)
12. Брате мій Дніпре, батьку мій дорогий і прекрасний!
(ускл.зверт., однор.означ.)
13. Я дивлюся на сіро-синій Дніпро, слухаю плескіт хвиль. (ускл.однор.прис.)
14. І тоді високо в небо підійметься сад чарівний, буйно розквітлий. (ускл.дієприкм.зв.)
15. Оця десятина землі, густо засаджена розкішними кущами, відділена від гори столітніми волоськими горіхами, делікатними Жерделями та сіролистими айвами, дісталась йому від батька. (ускл.дієприкм.зв., однор.означ.)
16. Ще дитиною бігав там, з утіхою смакуючи солодкий виноград, зазираючи під кожен кущ.
( ускл.однорідними обст., вираж. дієприсл.зв.)

слов’яни,Причорномор’я,рум’яне,нап’ється,полум’я,прив’язали,м’яке,м’ясисте,обов’я зково,об’єднатися,пам’яттю,пов’язаний,зв’язок,кам’яні,Солом’янка,б’ється,любов’ю, запам’ятайте,п’ятсот,пам’ятаю,м’ята,пов’язано,полив’яне,б’ється,з’їхавшись,сап’ян ці,пам’ятки,здоров’я,об’єктивно,з’ясувати,матір’ю-кріпачкою,ім’я,сім’ї,у Кам’янці,з’являлися,п’єдесталом,п’ятнадцять,дерев’яних,череп’ям,м’якеньким,з’їла, косогір’я,ланцюги-прив’язи,в’юнків,бур’яни,невід’ємною,в’язалися,надвечір’я,пов’я зує,п’яний,солов’їні,розіп’ялося,подвір’я,нив’я.

1. Можливий, щоправда, і дещо інший підхід, що його один із українських політичних діячів наївно, але виразно визначив фразою: «Ми жили тут вічно».
2. «Запам'ятайте, -говорив він, - Вітчизна починається з берізки, посадженої своїми руками, з прозорої водиці, зі струмочка, що протікає поруч з вашим домом...»
3. Коли я йшов служити в армію, учитель вручив мені торбинку із землею: «Де б не був, - сказав, - повертайся додому, на малу Батьківщину».
4. Пізніше, коли, з'їхавшись з усіх кутків України, ми збиралися вдома всі разом, дід, цілуючи нас зі сльозами в очах, незмінно ставив нам одне й те саме питання: «А як там жито - чи добре росте?».
5. Вельми вдоволений дід звертався до зустрічних селян: «Ну, як там, Пилипе, чи гарна в тебе гречка?». А до іншого: «Щось твоє житце, Ларивоне, рідкувате цього року!»
6. «І слово стало тілом, і оселилося між нами, повне благодаті та правди», - читаємо в Біблії.
7. Розповідають, що колись давно, побачивши на одній із виставок її роботи, Пабло Пікассо сказав: «Я схиляюсь перед цим дивом - мистецтвом геніальної українки».
8. Він говорив: «Пам'ятаєш, ти понад усе у світі любила схід сонця…»
9. Зненацька хтось тихенько скрикнув: «Дядько Степан!.. » - і всі впали на землю боячись і дихнути.
10. «Хіба не однаково, де стояти?» - спитала мати.
11. Так і скажіть: «Син мій ходив цим човном до самого Чорного моря, усі острови обійшов і щасливо вертався».
12. Які сили піднімуть їх із того пороху й уведуть у храм, де зустріне їх усміхнений Бог і скаже їм: «Устаньте! Ви образ і подоба моя! …»
13. - Музика! Мерщій у садок! - загукали, заметушилися люди по вулицях.
- Ми ще чаю не пили. Підемо додому чаю пити, - щебетали весело панянки до молодих паничів, що, мов журавлі, обступили грядку квіток.
14. «Я не знаю, чи там угорі, наді мною, є життя, але я добре бачу, що вся краса тут, на землі», - роздумував Тимко, спершись на кісся і з хвилюючим почуттям милуючись свіжістю зеленого роздолля, що плескотіло біля його ніг.
15. Він, присівши, дивився на неї, не зводячи очей, усміхаючись, як до гарненького маляти, і шепотів: «Невісточка, невісточка».
16. Вони спиняються біля узлісся й думають: «Куди б це піти?»

Вправа 1.
1. Є ще там пташата, що в ополонку під кригу пірнають і по дну річ­
ки ходять, шукають собі здобич, а потім назад вибираються. День
повен сонця, повен весни. Птахом чорним, жайворонням, яким­ не­
будь стати б йому, щоб тільки випурхнути звідки. Влітку цілими
днями хлопець на річці, ковбаситься у воді, стрибає з гілляк, пірнає
на ямах без акваланга. Тільки­но був перед вами лагідний, відкри­
тий, просто обворожливий, а за хвилину вижіє щось таке, що жах­
нешся. Привітністю, теплом, довір’ям маєш огорнути кожного з них.
Мусиш здолати його замкненість і озлобленість. Ми озброєні знан­
нями, досвідом, терплячістю, а також своєю небайдужістю до його
долі (О. Гончар).
Неначе човен в синім морі то виринав, то потопав.
По діброві вітер віє, гуляє по полю, край дороги гне тополю до са­
мого долу (Т. Шевченко).
2. Відгриміло грозою, відблискало, розлилося в гаряче проміння, і над си­
вим обеліском молоде піднялось покоління, гордовите у мужності,
зрештою, у піснях, у дерзаннях, у місіях… Дай мені, земле, від своєї
любові хліба і росту, й зеленої крові… Веде нас мрія ніжна й строга,
і біля отчого порога усе цвітуть кохані сни, і пісні чар, і милий сміх,
і смагла юність, мов горіх (А. Малишко). Можна окреслити такі межі
поширення дукачів: Чернігівщина, Полтавщина, Слобідська Україна,
а також частини Воронежчини та Курщини (З журналу).

Вправа 2.
О, Ікаре нещасливий, о, Дедалів, славний сину, я мов бачу в цю
хвилину вид і погляд твій звабливий! (М. Вороний). Не сумуй, моя зоре
кохана, нишком сліз не втирай рукавом. Вас, діброви, гаї, у одежі
рясній не побачу я в щасну годину (М. Старицький). Співці, не марте,
вчені, не шукайте, хто був той цар і як йому наймення. Пусти мене,
мій батеньку, на гори, де ряст весняний золотом жаріє. Де поділися
ви, голоснії слова, що без вас моя туча німа? Де ви, мої товариші
колишні? Країно рідная, ох, ти далека мріє. До тебе все летять мої
думки (Леся Українка).

Вправа 3.
У нього (Франка) нема шовінізму: люди діляться на два табори:
на кривдників, проти яких він гострить, як меч, своє слово, і по­
кривджених, яким він оддає своє серце (М. Коцюбинський)(стоїть двокрапка, бо йде уточнення;БСР).
Стояла я і слухала весну, весна мені багато говорила (Леся Українка).(складне безсполучникове речення)
Див­люсь я на небо та й думку гадаю: чому я не сокіл, чому не літаю?
(М. Петренко).(БСР)
Іноді аж дивуюсь: ті, що в парках клумби топтали, тут за літо нікого не зачеплять (О. Гончар).(БСР+СПР)
Він мав рацію бажати зустрічі лицем до лиця: плечі широкі, важкі, шия жилава, сам кре­
мезний, міцно збитий, весь як з чавуну (Винниченко).(БСР)
До друзів був добрий — сорочку з плеча (А. Малишко). (БСР)
Глянь на люди — чесні ли­ця ще не всі обвіяв страх (П. Грабовський).(БСР)
Шуми, весняне дощове вітрило, ярійте трави, і хиліться сосни (А. Малишко).(БСР)

Розділові знаки при звертанні
1. Звертання разом із залежними словами відокремлюються комами.
Ой ти, дівчино, з горіха зерня,
Чом твоє серденько — колюче терня? (І. Франко).
Розвійтеся ж вітром, листочки зів’ялі (І. Франко).
2. Після звертань, що вимовляються з окличною інтонацією, ста­
виться знак оклику.
Я не люблю тебе, ненавиджу, беркуте! (І. Франко).
3. Вигуки о, ой, а також займенники ти, ви у звертаннях комами
не виділяються.
Ой зоре! Зоре! — і сльози кануть
Чи ти зійшла вже і на Украйні? (Т. Шевченко).

Вправа 1.
Фінляндець няньчин
ухвалений скрипіти
зберегти зяблик
ранесенько встигати
причепити Владивосток
ремінець причинити
ювелірний спадщина
пущений свинцевий
утекти анічичирк
льодянесенький віконниця
авіаносець викоринити
зосереджений
племенами

Вправа 2.

Пам'ятний, подвір'я, пом'якшений, тьмяніє, б'ється, вязати,
червяк, в'юн, в'їхати, цвяшок, узгіря, морквяний, оливяний,
вітрюга, солов'їний, медвяний, кучерявий, буряк, верб'я,
розім'яти, буря, рибячий, вянути, розвязати, бур'ян, трюм,
люб'язний, словяни, зів'ялий, сап'ян, інтер'єр, бар'єр, кав'яр­
ня, п'єдестал, бюро, пюпітр, кур'єр, кар'єр, кар'єра, інтерв'ю,
прем'єра, прем'єр­міністр, м'ясо, сім'я, племя, вялити, вимя,
зоря, пір'їна, кутюр'є, об'єм.

Вправа 3.
Приємністю, різбяр, комар, близько, перевір, бренькіт, На­
тальчин, киньте, сядьте, ріжте, друкарень, звір, рибалство, бо­
язкий, волинський, уралський, людскість, молотьба, ляльчин,
дончин, Світланьці, пісень, бажань, аптекар, воротар, тьмяний,
редці, сторінці, ллється, держальце.