Державна підсумкова атестація з української мови є обов’язковою і проводиться у формі переказу без творчого завдання за текстом, визначеним Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України за посібником: «Збірник переказів для державної підсумкової атестації з української мови. 11 клас» (укл. Шелехова Г.Т., Новосьолова В.І., Ярмолюк А.В. – К.: Освіта, 2011) і оголошений по радіо та телебаченню в день проведення атестації. Тексти цього збірника відповідають навчально-методичним вимогам до докладного переказу, що в повному обсязі дає змогу перевірити формування в учнів комунікативних умінь (сприйняття почутої інформації, докладне її відтворення, самостійне визначення предмета й завдань висловлювання, добір для їх вирішення потрібних мовних засобів тощо) та орфографічних і пунктуаційних навичок. На виконання завдання державної підсумкової атестації з української мови в 11 класі відводиться 90 хвилин, протягом яких учні докладно відтворюють первинний текст запропонованого переказу з урахуванням його смислової і структурної цілісності (без додаткового творчого завдання). Переказ проводиться за традиційною методикою.
Вправа 1. У поданих реченнях поясніть уживання тире. 1. Дніпро розійшовся, як море — широким блакитним плесом. (Я. Баш). 2. Учитель навчив нас писати й читати перше слово — ма ти (В. Кучер). 3. Просто — степ, затуманена даль, розкидані хуто ри. І над всім — мряка й тоскне одноманітне гудіння по стовпах. І от: із чорної плодючої землі густо та зелено — сходи (А. Головко). 4. Село — садок! (Остап Вишня). 5. Велика потворна голова, трохи опущений незграбний тулуб — характерні зовнішні ознаки сайгака (З журн.). 6. Полярні сяйва — це світіння газів земної атмосфери (З журн.). 7. З’ясування будови землі — одне із найважливіших зав дань геології (З журн). 8. Ціолковський часто повторював жарт: «Ви ще не знайомі з розкладом руху космічних кораблів? Москва — Місяць, Калуга — Марс?» (З журн.). 9. Без гожих днів — не бути літу, а без дощів — немає цвіту (А. Малишко). 10. Зоря жила і житиме віки: у час світань погожих — світанкова і вечорова вечором. В жнива — вона зоветься зерниця, житянка, у темну ніч — стожариця вона, над росами — то росянка, ясиня, провісниця, віщунка — у біді (А. Малишко).
Вправа 2. Знайдіть вставні слова. Вставте розділові знаки при них. 1) Хлопець на губи вказує мовляв це не я. Товариству звичайно розвага. Проте хлопець уже видно не чув її. Тритузний кашкет і тут не скинув би бо поперше служба йому це дозволяє а подруге в кашкеті почувається якось певніше. Справді ж бо після тієї сутички не хоче визнавати вчительку дикий цей вихованець. Ясна річ мама теж над ним тільки уявна стоїть. Власне, ради цього й старався Порфир. Воно звичайно цікаво було б спробувати й мотогуртка. А як на Порфирів розсуд то краще б він у майстернях табуретки робив. При нагоді він звичайно не відмовиться щось утнути. Отже спатиме він тепер тут. Малий Кульбака цей за материною характеристикою «тиран і мучитель» опинився в спецшколі (О. Гончар). 2)Але можливо варто все ж таки замислитись над деякими обставина ми. Наприклад над тим що Базарі судячи з його опису картини сам ніколи «Джоконди» не бачив і розповідав про неї найімовірніше з чужих слів (А Варшавський).
Завдання 1. Поясніть значення поданих паронімів. Складіть із ними речення або словосполучення, у яких би виявлявся їх зміст. Реальний — реалістичний; ідеальний — ідеалістичний; адресат — адресант; абонент — абонемент; імміграція — еміграція; оптимістичний — оптимальний; апартаменти — департамент; дипломат — дипломант; еволюція — революція; прогрес — регрес; церемонний — церемоніальний; омар — кальмар; роман — романс.
Завдання 2. Із поданих слів утворіть синонімічні ряди. За якою ознакою ви згрупували слова? Хата, працювати, криниця, мужній, бігти, запах, ключ, сміливий, палкий, мчати, будинок, хоробрий, трудитися, аромат, джерело, горбатитись, героїчний, дім, нестися, пристрасний, будівля, по лум’яний, безстрашний, летіти, пахнощі.
ЗАВДАННЯ 3 (тест) 1. Позначте рядок, у якому всі слова багатозначні: А бал, відпустка, відтінок, засада, знепритомніти; Б захід, карта, компрес, навколишній, портативний; В рукав, наголошувати, мати, машина, похмурий; Г менеджер, наповнювати, обережний, акція, виріб. 2. Позначте рядок, у якому всі слова — синоніми: А свобода, визволяти, вільний, незалежність; Б хоробрий, сміливий, відважність, героїзм; В слава, популярність, пошана, відзнака; Г уважний, чуйний, душевний, вихований. 3. Позначте рядок, у якому всі словосполучення — фразеологізми: А байдики бити, гульма гуляти, добре знати; Б грець ухопив, думки обсіли, муха вкусила; В діяти навмисне, збіг обставин, зганяти злість; Г ляпати язиком, мести мітлою, майнути думкою. 4. Позначте речення, у якому всі слова іншомовні: А Декан зняв із студентів стипендію; Б Редактор відкоректував актуальний репортаж; В Балет — дуже естетичний вид мистецтва; Г Книгу надрукували в приватній типографії. 5. Позначте речення, у якому є застаріле слово: А Давній рукопис знайшли в старовинному замку; Б Амуніція козаків включала трофейну зброю; В Римляни відзначалися ораторським талантом; Г Київські книгозбірні процвітали за часів Ярослава.
Вправа 1: складіть план; запишіть ключові слова тексту. Перлина Поділля Національний природний парк «Подільські Товтри» - осередок збереження ландшафтного та біологічного різноманіття, історико-культурної спадщини Поділля. Він також є центром оздоровчого й пізнавально-спортивного туризму. У 1995 році в Софії була прийнята Всеєвропейська стратегія біологічного і ландшафтного різноманіття, яка передбачає у всіх регіонах Європи забезпечити охорону видів рослинного і тваринного світу, унікальних ландшафтів, створення всеєвропейської екологічної мережі, у якій особлива роль відведена природоохоронним територіям. Науково-технічний прогрес, поряд з позитивними зрушеннями в багатьох галузях техніки, одночасно негативно позначився на біологічному різноманітті через порушення природних екосистем і взаємозв'язків між окремими ланками життя на планеті. Сьогодні все очевиднішим стає те, що охорона біожиття природи неможлива без охорони, збереження і відновлення цілісних екосистем. Людство дійшло переконання, що такими осередками мають стати природоохоронні установи, зокрема біосферні заповідники і парки. Найпоширенішими природоохоронними установами нині виступають національні природні парки. На них і покладаються великі надії та сподівання щодо збереження, охорони і відтворення ще не до кінця знищених природних осередків життя. Національний природний парк «Подільські Товтри» в регіоні Поділля виступає єдиним природоохоронним осередком, де можливі планомірні багаторічні спостереження за зміною природних процесів, поведінкою рослин і тварин (особливо раритетів) і розробка наукових основ їх збереження. У природоохоронній сфері такі парки є основним полігоном для багатолітніх моніторингових спостережень. Парк «Подільські Товтри» діє в межах Хмельницької області з метою збереження унікального витвору природи – Подільських товтр, а з ними і генофонду сукупності рослин, тварин, грибів та бактерій. За площею він є найбільшим у Європі. Сакральною перлиною, завдяки якій і створено парк, є збереження і охорона феномену природи - Подільських товтр, які не мають собі аналогів у Європі. Зважаючи на їхню неповторність, стратегічне значення для природи регіону, клімато- і гідрологічну роль, специфічний рослинний і тваринний світ, не одне покоління дослідників - як вітчизняних, так і зарубіжних - непокоїло його збереження й охорона. Більша частина Товтрового пасма вкрита лісами, де лісоутворювальною породою є дуб звичайний, а супутньою породою до дуба - граб звичайний, ясен звичайний, клен гостролистий, клен явір. У зоні селища Сатанова ще чудом зберігся осередок природного насадження бука європейського, який тут є східною межею ареалу. Цей об'єкт теж має статус заповідника державного рівня. Значно менша частина Товтрового пасма представлена степовими або змішаними лісостеповими територіями. Саме вони є найбільш цікавими у науковому відношенні утворами, оскільки тут найбільше зростає рідкісних видів рослин і їх угрупувань. Сприятливі кліматичні умови Товтрового пасма обумовили розвиток різноманітного флористичного багатства рослинного покриву, фауни, ландшафтної мозаїчності місцевості. Саме завдяки Товтровому пасму регіон Поділля за рослинним різноманіттям посідає третє місце після Криму та Карпат. За уточненими даними перегляду флори, на території парку зростає 1300 видів судинних рослин, з яких майже 300 є рідкісними й цінними для науки. Це рідкісні види та види з Червоних книг України, Європи, Бернської конвенції. (441 слово) За С. Ковальчуком
Легенда українського кіно Івана Миколаичука називали обличчям і душею українського поетичного кіно, аристократом духу, блискучим самородком. Він був особливий, народний, справжній, найкращий. Великий Параджанов казав про нього: «Я не знаю більш національного народного генія... До нього це був Довженко». Іван народився 1941 року в селі Чорторий на Буковині. Закінчив Чернівецьке музичне училище, театр-студію при Чернівецькому музично-драматичному театрі ім. О. Кобилянської, Київський державний інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого. У кіно дебютував ще студентом. Ролі молодого Тараса Шевченка у фільмі «Сон» та Івана Палійчука у «Тінях забутих предків» одразу принесли йому загальне визнання. Кінострічка «Тіні забутих предків» була визнана однією з двадцяти найкращих картин світу. Безперечно, успіхові цього фільму сприяла участь у ньому талановитих митців і передусім Івана Миколаичука. Майже випадково потрапивши на кінопроби, він приголомшив своєю грою всю творчу групу на чолі з режисером Сергієм Параджановим. Успіх Миколаичука у фільмі здається ще несподіванішим, якщо згадати, що на той момент він був студентом першого курсу кіноакторського факультету. Після того його запрошували працювати в Голівуд, але Держкіно актора про це не повідомило. Американці назвали на честь Івана Миколаичука малу планету. Після блискучого дебюту в кіно Миколаичука знімали часто і він запам'ятовувався в більшості картин. Запам'ятовувався навіть тоді, коли йому, по суті, й не було чого грати, але він «витягував» роль завдяки своїй особистості та вмінню створити образ майже з нічого. Він не задовольнявся тією міркою, котру ми так часто до себе прикладаємо: бути не гіршим від сусіда. Іван уособлював яскравого романтика, націленого на рух угору. З фільму «Білий птах з чорною ознакою» починається нова сторінка в його творчості - він стає ще й сценаристом. У яскравому фільмі Бориса Івченка «Пропала грамота» Іван був не тільки виконавцем колоритної ролі козака Василя, а й фактично співрежисером. Він працював також над музичним оформленням фільму. Миколайчук завжди шукав нові інтонації голосу, музики, мови, щоб це вражало й хвилювало. Він відходив від традиційного кіно, віддаючи перевагу філософському. У сімдесяті гоніння на діячів культури торкнулися й Івана. Його звинуватили в націоналізмі, кваліфікували як людину ворожої ідеології. А після фільму «Білий птах з чорною ознакою» життя Миколайчука зовсім ускладнилося. Стрічка, котра здобула Золотий приз Московського міжнародного кінофестивалю, була сприйнята як мало не випад ворожих націоналістичних сил. Поклали на полицю і «Тіні забутих предків». Так поступово актора почали відлучати від творчого процесу. І досі залишається загадкою, я к Іванові Миколайчуку вдалося втілити давню мрію - зняти свій фільм. «Вавилон XX» прозвучав як вибух в українському кінематографі. Яскравий, наповнений фантастичними і водночас реальними образами фільм увібрав усе найкраще, що міг дати йому Миколайчук-сценарист, Миколайчук-режисер, Миколайчук-актор. Постійні потрясіння, заборони творчих задумів, «табу» на фільми зіграли не останню роль у долі молодого актора. У серпні 1987 року Івана Миколайчука не стало. Кажуть, того року, коли він помер, на став його рідного села Чорторий прилетіли лебеді. Люди назвали їх Івановими... (447 слів) За М. Федорчуком
Пізнати себе через природу Високим надбанням японської культури є особливе ставлення до природи. Милування нею є однією з принципових характеристик японського національного характеру, і своєю вишуканістю художній смак японців завдячує тонкому сприйняттю природи, умінню відчути красу будь-якого природного матеріалу як у творчості, так і в повсякденні. Прагнення пізнати себе через природу, світ послідовно виявилося і в практиці створення японських садів. Як художнє явище японський сад починає складатися в Х-ХП столітті, а досягає розквіту в ХІУ-ХУІ столітті. Продовжує він своє життя й сьогодні. У всі часи японський сад виражав ставлення людини до світу, переконання, що вища істина й краса існують у природі і пізнати їх можуть люди з чистими помислами й відкритою душею. У цьому розумінні сад - це спосіб виявити істину й красу засобами самої природи, не силуючи її штучними вдосконаленнями. Зовні японські сади докорінно відрізняються від звичних для європейця. Існує кілька видів таких садів: сухі сади, сади мохів, сади води і пейзажні сади. Усі японські сади мають філософську природу. Їх композиція лаконічна, у ній відсутнє все зайве, а кожний елемент відрізняється від інших і розміщений так, щоб розбудити людську уяву, створити атмосферу органічного зв'язку людини з природою. Японський сад є тим особливим світом, який створено людиною для внутрішнього споглядання й самопізнання. Це яскраво символізує один із шедеврів японського садового мистецтва — сухий сад. У такому саду природа представлена лише каменями й піском. Як правило, у ньому налічується тридцять каменів, які утворюють кілька груп. Кожна група представляє конкретний образ, який нагадує або черепаху, або журавля, або «корабель скарбів». Споглядаючи ці образи, людина має зрозуміти філософію життя. Так, морська черепаха, яка прагне досягти дна океану, символізує глибину людського духу, а журавель у польоті - висоти, до яких людський дух може здійнятися. Білим гравієм передано образ водоспаду, який видозмінюється впродовж усього руху: на початку свого шляху він вузький і стрімкий, а потім поступово стає широким і повільним. Цей потік уособлює життя людини: юність імпульсивна й енергійна, а старість — спокійна й мудра. З плином часу поріг сумнівів і розчарувань, який розділяє дві половини людського життя, долається і потік стає широким. Тепер він може нести «корабель», навантажений скарбами життєвого досвіду. На шляху цього потоку розміщено камені, кожен із яких символізує різні етапи життя людини. Так, камінь у вигляді голови тигра представляє нелегкі моменти роздумів над сенсом свого існування. Трохи далі лежить маленький камінь, ніби хоче перегородити дорогу стрімкому потокові. Він уособлює образ маляти черепахи, яке марно витрачає багато зусиль, намагаючись пливти проти течії. Цей образ є також символічним і ніби нагадує людині, що повернути минуле неможливо. Японські штучні сади відображують особливе відчуття органічного зв'язку людини з природою, передають різноманітну гаму людських переживань. Не підкорення, а усвідомлення природи заради гармонійного співіснування з нею – ось кредо японського майстра саду і пересічного японця в його стосунках з природним середовищем. (452 слова) За В. Гриценко
Вправа 2 : прочитайте текст, виконайте до нього завдання. а) Прочитайте текст, розбийте його на абзаци, спираючись на логіку й послідовність організації смислових фрагментів у тексті.
Відсутність гармонії в душі — ознака недосконалості людини, неідеальності, навіть порочності. Людина порочна, невміла, не‑ влаштована, роздратована, рознервована, лиха — це людина дисгармонійна; людина ж гармонійна — спокійна, мирна, пра‑ цьовита, розумна, розважлива, вміла, задоволена, добра. Вона приносить у світ мир, а не заколот, вона гармонізує своє оточен‑ ня. Але така людина не з’являється з нічого і не народжується, нею можна стати через довголітню і плідну працю — самовдо‑ сконалення. Недаремно в усі часи вважали, що людину бунтівну, невдоволену, лиху, сварливу, люту біси посіли, а спокійна й задоволена мудрість уважалася святістю. Складність завжди була в тому, що людина часто живе в дисгармонійному світі, який постійно руйнує її духовні здобутки — ось чому вона приречена на дисгармонію та душевні муки. Складність також у тому, що вічні моральні приписи втратили силу, через що людині часто лишається одне: ізольованість від світу, втеча в мікросвіт, де вона так‑сяк ще здолає втримати ті вічні моральні цінності. Ідеальний шлях, який указав Сковорода: знайди своє місце в житті, до якого маєш природженість, пильно стеж і керуй своїми вчинками, віддавайся любій праці, пізнавай своє добро і зло, задовольняйся тим, що маєш, відповідно до здібностей своїх та праці, вчи дітей своїх добру, шукай щастя своє не поза собою, а в собі — і ти будеш людиною гармонійною, тобто щасливою (В.Шевчук).
б)Визначте тезу, у якій актуалізована основна думка тексту. Обґрунтуй те свій вибір, спираючись на зміст тексту в цілому. Чи є ця теза відправним пунктом міркувань автора і наскільки в ній презентова на гіпотеза порушуваної автором проблеми?
в) Знайдіть у тексті речення, яке, не будучи тезою, констатує певну позицію автора і на формальносмисловому рівні організоване як причиннонаслідкова конструкція.
г) Проаналізуйте доказову частину тексту. Чи мають представлені ав тором аргументи переконливість, логічність, чіткість, прозорість? Як пов’язані ці аргументи з тезою на смисловому рівні? Чи існують внутрішні смислові зв’язки між самими аргументами, чим вони ви ражені на мовному рівні? Прокоментуйте.
ґ) Чи згодні ви з думками автора щодо причин внутрішньої гармо нійності — негармонійності людини та їх зовнішнього вияву на рівні емоцій, поведінки, ставлення людини до себе, інших людей і світу в цілому?
д)Чи не видається вам занадто однозначною і беззаперечною позиція автора щодо причин внутрішньої дисгармонії людини? Які мотиви дисгармонійності могли б назвати ви?
е) Які аргументи з художніх творів (образи, проблеми, сюжетні колі зії) могли б бути доречними при доведенні автором своєї позиції? Знайдіть ці текстові аргументи у творах української чи світової лі тератури.
є)На прикладах життя кого з історичних чи реальних осіб можна було б аргументувати презентовані автором міркування? Пригадайте долю таких людей і введіть ці аргументи в контекст висловлювання.
ж) Знайдіть у тексті опорні слова, з’ясуйте їхню функцію у створенні логічносмислової цілісності тексту.
з) Чи є, на вашу думку, останнє речення в тексті логічним висновком міркувань автора, чи, можливо, висновок має бути висловлений чіткіше і стисліше.
и) Спираючись на подану думку Сковороди як квінтесенцію сказано го, сформулюйте власний висновок. Які опорні слова ви викорис таєте?
і) До якого типу мовлення належить поданий фрагмент, обґрунтуйте свою позицію.
ПЕРЕВІР СЕБЕ Відповіді на деякі пункти ВПРАВИ 2
а) Поданий текст можливо структурувати за трьома абзацами, кожен з яких містить логічно зв’язаний на смисловому рівні фрагмент, у якому втілено певний намір автора висловити гіпотезу й аргумен тувати її переконливими думками. Відсутність гармонії в душі — ознака недосконалості людини, неідеальності, навіть порочності. Людина порочна, невміла, не‑ влаштована, роздратована, рознервована, лиха — це людина дис‑ гармонійна; людина ж гармонійна — спокійна, мирна, працьовита, розумна, розважлива, вміла, задоволена, добра. Вона приносить у світ мир, а не заколот, вона гармонізує своє оточення. Але така людина не з’являється з нічого і не народжується, нею можна стати через довголітню і плідну працю — самовдосконалення. Недаремно в усі часи вважали, що людину бунтівну, невдоволе‑ ну, лиху, сварливу, люту біси посіли, а спокійна й задоволена муд‑ рість уважалася святістю. Складність завжди була в тому, що людина протирічному світі? На це питання автор дає відповідь, посилаючись на думку Григорія Сковороди щодо пошуку людиною свого щастя і свого місця в житті. Цей висновок логічно співвідноситься із припущенням автора щодо причин гармонії — дисгармонії в душі людини, яке було презентоване в тексті. Теза подає це припущення від протилежного, акцентуючи спочатку ознаки дисгармонійної людини, від яких ми й відштовхуємося в наших міркуваннях.
д)Отже, шляхом такого розвитку думки та її аргументації ми й дійш ли відповідних висновків. Тож, можна вважати ці аргументи цілком логічними та прозорими, оскільки в них послідовно, доступно і пе реконливо викладено хід міркуань автора на підтвердження влас ної позиції щодо поставленої проблеми. На мовному рівні смислові зв’язки реалізуються за рахунок опорних слів, які тримають у сві домості читача основну проблемнотематичну лінію й спрямовують його мислення у потрібному напрямку. Таким словами у тексті є: гармонія, дисгармонія, людина, лихо, мир, добро, зло, світ, моральні цінності, щастя.
е) Контекст художньої літератури дає багато доказового матеріалу на під твердження чи скасування певної думки, тож, активізуючи у своїй пам’яті зміст творів, які ви вивчали в школі або читали самостійно, можна дібрати аргументи й для підтвердження припущення автора поданого тексту. Наприклад, згадаймо відомого героя Чіпку Варени ченка з роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Морально зламаний з дитинства своїм безбатьківством та жорстокі стю однолітків, не маючи гармонії і добра в душі, не будучи в змо зі самовдосконалитись, Чіпка поніс у життя зло, лихо, причинивши людям страждання, навіть смерть. Героїня драмифеєрії Лесі Українки лісова красуня Мавка, навпаки, прагнула гармонізувати світ і свого коханого Лукаша, сповідаючи добро, любов, віру, красу як найбільші духовні цінності. Або пригадайте героїв кіноповісті Олександра Довженка «Зачарована Десна» — звичайних селян, які намагалися жити в гармонії з природою, убачаючи в цьому єднанні запоруку власної гармонії. А ось герой модерного роману Валер’яна Підмогильного «Місто», майбутній письменник Степан Радченко йшов до своєї внутрішньої гармонії складним шляхом амбіцій, моральних падінь, байдужості, розгубленості, зневіри, аж доки не усвідомив важливих для себе самого моральних законів гармонійного співіснування людиниіндивідума із суспільством, іншими людьми. Можна навести приклади із контексту зарубіжної літератури.
є) Долі історичних осіб, можливо, не настільки відомі в їх життєвих перипетіях чи нюансах, однак завдяки біографічним описам ми маємо певну інформацію, яка може бути використана як аргументи для наших міркувань. Скажімо, життя письменників, культурних чи політичних діячів, визначних науковців дає багато цікавого й по вчального матеріалу для осмислення. Наприклад, життя і творчість Тараса Шевченка дають підстави говори ти про відчуття дисгармонійності, які переслідували його протягом усього життєвого шляху. Це було зумовлено як його внутрішніми, психологічними особливостями, так і зовнішніми, пов’язаними із власним невлаштованим життям і загальною, суспільнополітичною невлаштованістю України, жахливим становищем селян. Твори Шев ченка, можливо, тому й мають таку величезну енергетичну впливо вість (психологічно тяжку), що автор сам сильно страждав через таку подвійну дисгармонійність — внутрішню і зовнішню, сприймаючи останню як свою власну проблему. Відчував внутрішню дисгармонію і великий німецький композитор Людвіг ван Бетховен, який мав протирічний, конфліктний характер, неспокійний, імпульсивний темперамент, що призводило до багатьох проблем у його житті. До того ж цей внутрішній стан підкріплювався зовнішньою недосконалістю Бетховена, який гармонію і досконалість шукав і знаходив лише в мистецтві, зокрема музиці.
ж) До людей гармонійних, безперечно, належав Григорій Сковорода, який створив власну філософію гармонійної досконалості людини. Гармонійною людиною вважають відомого російського письменника Льва Толстого, який у своїх творах і власному житті сповідав духов ні цінності, любов і повагу до людей, віру, працелюбність, терпіння. І внутрішнє самовдосконалення стало великою роботою його душі і тіла. Також, за свідченням біографів і творів філософського спад ку, гармонійною людиною був Конфуцій, який першопричину зла вбачав у недосконалості людини, а шляхом вдосконалення вважав прагнення до знань, освіти, інтелектульної культури, високої мора лі. Таке важливе завдання — «покращення» людини — Конфуцій визначав як Дао (шлях). Серед знаменитостей ХХ ст. внутрішньою гармонією відзначався Альберт Ейнштейн, якого вважають «людиною ХХ століття». Ви датний фізик і філософ вірив у єдиного бога — гармонію всього сущого, а своє життя присвятив служінню правді, миру та спра ведливості. Звичайно, це лише окремі приклади з життя видатних історич них осіб; начитана людина може навести ще багато інших фак тичних матеріалів, які стануть доречними при аргументації тієї чи іншої тези.
з) Опорними, або ключовими в цьому тексті є слова: гармонія, дисгар- монія, людина, лихо, мир, добро, зло, світ, моральні цінності, щастя, які пов’язують між собою речення, утворюючи логічносмислову цілісність. Ці слова несуть вагоме смислове навантаження, кожне із них у своєму значенні певним чином актуалізує проблему внутрішньої чи зовнішньої досконалості, тобто допомагають втілити задум автора. Зверніть увагу на те, що більшість із цих слів утворюють антонімічні пари, які протиставляють поняття добра і зла, що потрібно для розкриття теми. Крім того, що ключові слова реалізують авторську інтенцію (намір), вони ще націлені на збереження послідовності та логічності викладу міркувань, допомагаючи читачеві швидше ввійти в контекст і краще зрозуміти намір автора.
и)Висновок, оформлений останнім реченням, логічно завершує мір кування автора, послідовно реалізуючи його намір розкрити сут ність уявлення про гармонійну і дисгармонійну людину. Слова Григорія Сковороди підтверджують думку про те, що людина сама спроможна творити гармонію буття, керуючи своїми вчинками, самовдосконалюючись, займаючись улюбленою справою, прагнучи добра, краси, щастя для себе та інших людей.
і) Поданий текст належить до типу мовлення роздум, оскільки в ньому презентовані міркування автора над складними питаннями гармонії та дисгармонії в душі людини та її соціальному житті. Ці думки позначені певною суб’єктивністю, вони відбивають індивідуальне мислення автора, репрезентуючи його власну точку зору, яку можуть не поділяти інші. У цьому тексті наявні структурні компоненти, що властиві роздуму: теза, доказова частина, висновки, які пов’язані між собою смислом, логікою і послідовністю викладу думок. Наскрізно текст структурують й опорні слова, які мають вагоме смислове навантаження, допомагаючи втілити намір автора.
Апостроф пишеться перед я, ю, є, ї в таких випадках: 1) після губних б, п, в, м, ф: б’ю, в’ється, п’ять, м’ясо, жи- раф’ячий; 2) після р при роздільній вимові: пір’я, подвір’я; 3) після префіксів, які закінчуються на приголосний: з’їхати, з’єднати; 4) у складних словах, якщо перша частина закінчується на приго лосний: дит’ясла; 5) після пів- у загальних назвах: пів’юрти, пів’ящика, пів’яблука. У власних назвах після пів- ставиться дефіс: пів-Європи, пів- Японїі; 6) у власних назвах (у тому числі прізвищах) апостроф пишеться після б, п, в, м, ф, р, а також після г, к, х передя, ю, є, ї: Аляб’єв, Водоп’янов, Юр’єв, Мар’їн, Лук’янов; Слов’янськ, Куп’янськ. Перед сполученням йо апостроф не пишеться: Воробйов, Со- ловйов. :'(
ОРФОГРАФІЯ ВПРАВа 1 Вересень, камінь, щебетав, зближатись, вечірній, низенько, директор, пінгвін, перукарня, блищить, кричить, песимізм, оптимізм, пильнувати, пестливий, левеня, легендарний, погано, борсук, чорнило, жиріти, ефективний, єгиптянин, живенько, лексикон, медуза, медикамент, озимина, оплески, смичок, реферат, десертація, боротьба. ВПРАВА 2 Риб'ячий, Соловьйов, підв'ялити, роз'ятрити, Воробьйов, со лов'їний, в'їдливий, мерефянський, дерев'яний, комп'ютер, Соловьяненко, Припять, Кам'янецьПодільський, Х'юстон, кюре, ад'юнктура, морквяний, ін'єкція, гравюра, духмяний, фельд_єгер, ад_ютант, кон_юнктура, суб_єктивний, ар'єргард, тьмяний, черв'як, різдвяний, дистриб'ютор. ПУНКТУАЦІЯ ВПРАВА 2 1) Хлопець на губи вказує, мовляв, це не я. Товариству, звичайно, розвага. Проте хлопець уже видно не чув її. Тритузний кашкет і тут не скинув би, бо ,по-перше, служба йому це дозволяє,а ,по-друге, в кашкеті почувається якось певніше. Справді ж бо, після тієї сутички не хоче визнавати вчительку дикий цей вихованець. Ясна річ, мама теж над ним тільки уявна стоїть. Власне, ради цього й старався Порфир. Воно, звичайно, цікаво було б спробувати й мотогуртка. А як на Порфирів розсуд, то краще б він у майстернях табуретки робив. При нагоді він, звичайно, не відмовиться щось утнути. Отже, спатиме він тепер тут. Малий Кульбака, цей, за материною характеристикою, «тиран і мучитель», опинився в спецшколі (О. Гончар). 2)Але, можливо, варто все ж таки замислитись над деякими обставина ми. Наприклад, над тим, що Базарі судячи з його опису картини, сам ніколи «Джоконди» не бачив і розповідав про неї найімовірніше з чужих слів (А Варшавський).
У вправі 1 - одна помилка, у вправі 2 багатенько. На допомогу тобі нагадую правила (див.ШПАРГАЛКУ). Помилки знайди, виправи та проаналізуй.Із пунктуаційних правил слід ,мабуть, повторити вставні слова та дієприслівниковий зворот.
