Есе «Я-європейка»
Я – європейка, і я цим пишаюся,
Гордо і щиро у цьому зізнаюся, 
Бо народилась в чарівній країні,
Де жити мріється кожній людині.
Так, Україна – моя Батьківщина!
Лише вона мені рідна і мила.
Сильна й міцна європейська держава,
Горда, незламна, привітна, ласкава.
Небо блакитне, пшеничні поля,
Гори високі, родюча земля.
Як тебе люблю, мій рідний краю!
Живи, процвітай, розвивайся! Благаю!
Щоб наші діти, дочки та сини
Гордо й відверто сказати змогли,
Що народились вони в Україні,
Цій чарівній європейській перлині.
Всім серцем люблю я свою Батьківщину,
Незламну й міцну європейську країну! 
Чарівні, неосяжні лани, укриті м’яким, наче шовковим, килимом золотої пшениці, що так і засліплюють очі, виблискуючи на гарячому сонці, яке простягло свої палкі обійми до святої землі. Височенні гори, що здаються зовсім крихітними в порівнянні з буйними гаями… Ледве чутно тече тиха зажурлива річка, і коливання її хвиль зливається із прекрасною мелодійною піснею солов’я та легким подихом вітру. На душі спокійно й затишно… Так, це мій рідний край, країна, де живуть найпрацьовитіші та найгостинніші люди, країна, яка подарувала світові багато видатних талановитих особистостей. Історичний шлях України був важким і тернистим, але вона витримала всі випробування та здобула право називатися незалежною державою.
Звичайно, я пишаюся своєю країною та своїм народом, але чи маю я право називати себе європейкою? На перший погляд, відповідь на це питання здається очевидною, адже наш народ належить до слов’янського етносу, і Україна входить до групи країн Східної Європи, як і Литовська Республіка. Але хіба цей зміст вкладається в поняття «бути європейцем»? Просто народитись у західній частині материка Євразія та мати слов’янське коріння? На мою думку, це поняття має більш глибоке значення.
Хто з нас не мріє жити в чистій, доглянутій, високо розвинутій країні, здобувати якісну освіту та бути впевненим у світлому майбутньому своїх дітей? А хто не хоче мати високу заробітну платню, їздити сучасним зручним громадським транспортом, купувати бажані товари за доступними цінами? Мабуть, нема таких людей, що відмовилися б покращити свій рівень життя. Але саме цим і займаються справжні європейці: слідкують за безпекою й чистотою довкілля, дотримуються правил дорожнього руху та громадського порядку, шанують свої національні традиції, рідну мову.
Так чим же ми відрізняємося від мешканців Східної Європи, чому прагнемо бути схожими на них? Кольором шкіри? Географічним розташуванням? Звичайно, ні. Уся справа у внутрішньому усвідомленні своєї приналежності до європейської спільноти, без якої просто не можливо порівнятися із тими, хто є для нас ідеалом. Ми залишаємо свої домівки та прямуємо за кордон, аби тільки наблизитися до того омріяного світу, сповненого наших сподівань, у якому живуть справжні (як ми вважаємо) європейці. Але це лише мара, породжена нашою непохитною вірою в існування бездоганного устрою з його довершеними порядками. Ми забуваємо, що у світі немає нічого ідеального, і переїзд до іншої країни – це лише спроба уникнути власного самовдосконалення. Адже якщо ми хочемо в Європу, чому б не створити її власноруч у нас, в Україні? Це так легко! Потрібно лише докласти спільних зусиль, і наша країна стане найдивовижнішим місцем у світі. Спробуйте не смітити на вулиці, поступатися місцем у громадському транспорті, уникати сварок та образ, бути добрішими до оточуючих, і ви неодмінно помітите, що наша держава стала кращою, а це вже перший крок до здійснення спільної мети. Але головне – це розуміти всім серцем та душею, що ти – справжній європеєць, і не тому, що народився в Європі, а тому, що живеш в Україні!