 Робота учасниці Всеукраїнського конкурcу "Моя Європа"
British Council Ukraine
Іващенко Вікторії,
учитель Бордюгова Наталя Вікторівна
Частинка Європи
Європа...Європеєць...Бути європейцем...Що це? Ніс задертий вгору, зухвала посмішка, якийсь особливий привілей? А, може, могутність і сила? Та ні, це, напевно, географічні терміни? У суспільстві всім нам властиві певні характеристики, про деякі з них ми навіть і не здогадуємося, тому що вони так вписані в наше життя, що здається, ніби це про нас. Уже багато років наша країна мріє забути своє минуле. Чому? Чому Україна прагне бути європейською державою? Що це їй дасть? Волю. Чисту, солодку волю, виплакану гіркими сльозами та довгими безсонними ночами. Впевненість у собі, у своєму народові: ми не гірші за інших, а в чомусь і кращі, ми - особлива країна, ми - Україна!
Увесь світ спостерігав за подіями в Україні, виборами Президента. І це довело нам, що треба прокинутися від довгого сну. Нас закликають: "До Європи!". Чи підемо ми на цей заклик, чи потрібно це нам?
Я вважаю, що так. Взагалі, кожна людина, кожна країна має своє право вибору. Ми повинні самі вирішити, чи потрібно це нам. Ми не повинні забувати наше минуле, як сильно б нам цього не хотілося. На мою думку, в історії кожної країни є вирішальні моменти: піти, чи залишитися. Чи не побоїться Україна піти, чи не побоїться вона труднощів на тернистому шляху. Вона не повинна цього боятися, у будь-яких труднощах їй допоможуть друзі. Друзі, які довго її чекали, які покликали її до Європи.
Європа для мене - це велетенський стрибок у сучасний світ мистецтва та новітніх технологій. Саме мистецтво, на мій погляд, робить наше життя цікавим та завжди неповторним. Але мистецтво може бути не справжнім. Є люди, які отримавши якусь нагороду, одразу вішають на себе табличку культового дизайнера, письменника або композитора. Мистецтво повинно йти з душі. Ми повинні творити так, щоб навколо нас було багато захоплених очей.
Я зовсім не уявляю своє життя без мистецтва. Тому я взяла участь у міжнародному проекті ЮНЕСКО "Це наш час". Своїми моделями, які я надсилала на конкурс, я хотіла показати цілісність України та те, що вона одне ціле з усім світом, з Європою.
Я би дуже хотіла створювати моделі саме за європейськими тенденціями. Зараз мені нема ще 16 років, але в майбутньому я б хотіла бути дизайнером. Дизайнером європейського класу! Щоб моє ім'я стало таким же відомим, як ім'я Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Мазепи, Руслани Лижичко, які довели, що український народ нездоланний, волелюбний, який прагне бути разом з кращими народами Європи.
Побачивши свої моделі на сторінці Інтернету, мені здалося , що я ніби маленька краплина океану Буття, саме тоді я відчула себе частиною Європи.
|
