Драми В.Винниченка – це стихія, бунт, виклик самому життю. Сміливістю тематики (свідомість та інстинкт, мораль і статеві проблеми, честь і зрада) драматург часто, на думку критики, виходив за межі дозволеного. Героєм його п`єс стає новий суспільний тип інтелігента, тло дії – двадцяте століття, з його соціальними конфліктами і моральними протиріччями. Пошуки «правди життя» і «нової» моралі не є новацією, це норма для творців будь-якого європейського письменника. Визначальною рисою малої прози В.Винниченка є прагнення поєднати відтворення механізмів функціонування психіки з пошуками метафізичної природи суб`єктивного світу. Головна проблема для автора – спрямувати інтелектуалізм в екзистенційне русло. Етична проблематика, порушена В.Винниченком, виходить за межі процесу модерністської переоцінки цінностей, що відбувався в мистецтві, культурні загалом на зламі століть. Це – одна з наріжних проблем філософії, до якої письменник був завжди схильний. Однією з глобальних проблем, які ставить у своїх творах В.Винниченко, є проблема дослідження функціонування етичної теорії, яку драматург назвав «чесність з собою». Найповніше в драматургії ця теорія розкривається у п’єсах «Дисгармонія», «Щаблі життя», «Великий Молох», а у прозі – в повісті з однойменною назвою. Розвиваючи поставлену проблему від п`єси до п`єси, автор ускладнює, загострює конфлікт, який породжений проголошенням ідеї «чесності з собою» і її сприйняттям оточуючими. У своїх творах про дітей Володимир Винниченко не оминає жорстоких сцен життя, тут чимало суму, горя, злиднів, але їх просвітлює віра в людину, любов до дитини, непідробне співчуття до неї, глибоке розуміння її проблем, палкий протест проти приниження маленької особистості, її безправності, самотності.

Талант Винниченка у всьому був непересічним. Він прагнув завжди бути самим собою, нікого не наслідувати, виражати свої почуття «особистими фарбами і формою». І саме це, мабуть, дало змогу виявити світові нову форму мистецької діяльності. Він прагнув, як про це свідчать написані ним твори, щоб люди жили в гармонії, без війн і катастроф, прагнув витворити і податі в романтизованих формах новий соціально-психологічний світогляд. Письменник важко працював, часто знав матеріальну скруту, жив далеко від рідної України, але творив для неї, для її майбутнього... Творив і свято вірив у відродження української нації. Використавши великі здобутки вітчизняної і світової художньої думки, В.Винниченко збагатив етично-філософський і психологічний елемент, оставив її на рівень найбільших досягнень літературного часу. В.Винниченко – справжній майстер соціально-психологічної прози кінця ХІХ – початку ХХ століття, який у різноманітті форм своїх творів розкрив соціальні і психологічні риси характерів як дорослої людини, так і дитини. Його творам властиві гострі соціальні і психологічно вмотивовані конфлікти, яскравість мови, новизна, оригінальність засобів художнього відтворення.

Цикл дитячих оповідань В.Винниченко – один з циклів його багатогранної прози, що став наслідком широкого задуму письменника «збирати матеріал для змалювання образу нашої суспільності в різних її верствах, у різних змаганнях, працях, стражданнях, поривах, ілюзіях та настроях». В.Винниченко збагатив жанрові можливості оповідання, ввів до літератури нові жанри: образки, фейлетони, психологічне оповідання, урізноманітнив засоби портретної і психологічної характеристики. Ідейно-тематичний цикл творів про дітей дає можливості не лише розкрити минуле, а й виховувати сучасні, нові покоління дітей. Твори про дітей – свідчення проникливої уваги до дитячої психології, до існування у тогочасному світі. В.Винниченко вміло включає читача в розмову, розкриває цілі соціальні середовища, різні напрями суспільної думки, подає індивідуалізовані образи головних і другорядних героїв.

Художні образи В.Винниченко створив за допомогою таких психологічних прийомів:
1) змалювання зовнішнього виразу психологічного стану героя;
2) авто психоаналіз самого героя;
3) змалювання процесу глибокого мислення, динамічної пульсації думки;
4) прийом «оголеної думки».
Таким чином, Володимир Винниченко широко і глибоко входить у культурне сьогодення незалежної України. Його твори пробуджують національну свідомість. Політик, письменник, драматург, художник, він ще має розкритися рідному народові різнобарвними гранями свого великого таланту.