Сайт "SCHOOL-LAND-UA" лауреат VIII Всеукраїнського конкурсу MICROSOFT - 2011 "Вчитель-новатор"

               Освіта + Web

Неділя, 19.11.2017, 03:02
Вітаю Вас Гость | RSS
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 3123»
Форум - конференція » Test category » Test forum » Журнал "Дніпро" запрошує літературні таланти!
Журнал "Дніпро" запрошує літературні таланти!
хмаркаДата: Середа, 25.05.2011, 14:36 | Повідомлення # 1
Ранг 1
Група: Користувачі
Повідомлень: 1
Нагороди: 1
Репутація: 0
Статус: Offline
Ви пишете прозу, вірші, драми, але не пробували свої сили у великій літературі? Журнал "Дніпро" запрошує на свої сторінки! dnipro-ukr.com.ua - у нас багато цікавого і корисного, наприклад твори, що є в шкільній прогамі, але відсутні у підручниках! Творчі особистості, приєднуйтесь, обговорюємо все на форумі.[
 
НикДата: Середа, 25.05.2011, 21:41 | Повідомлення # 2
Ранг 3
Група: Користувачі
Повідомлень: 5
Нагороди: 6
Репутація: 0
Статус: Offline
Поема
Богом Даний
І.
Під Чигирином у грудні,
Над річкою Тясмин
Ой народивсь хлопчина.
Богданом звався він.
Чорнявий, балакучий
Та, як вогонь, скорий,
Розумний і завзятий,
Дотепний, запальний!
[/r]Ильф и Петрофф(10-Б,Панін Микитa та Боженко Кристинa)

То непроста була година для країни.
Стогнала під тяжким ярмом уся батьківщина.
На Україну тьма найшла,
Що навіть брат не бачив брата.
Знедолена земля стогнала,
Роздерта звідусіль і розіп’ята.

Бо в ті часи лихії,
Поки ореш пшеницю,
Ти з хутора не вийдеш,
Не взявшись за рушницю.
І вартові на схилах
Все на татар пильнують.
Кругом стоять могили.

Всі плачуть і сумують…
Спустошені села…
Розчавлені долі…
Кругом тільки горе…
Нема в людей волі…
ІІ.
Отак зростав Богдан-Зиновій
У небезпечнім тім житті.
Любив науки в школі новій,
Душею ж був насамоті.

Ченці польськії навчали
Латинської мови.
Та пам’ятав завжди юнак
Про справи урядові.
Друзів він знайшов одразу,
«Торбу знань» опанував.
Та на Батьківщину рідну
Все ж обов’язок позвав.

Кликала військова справа
За народ і за країну:
Треба виступати жваво!
Настраждалась Україна!
Скільки бачила ти лиха?
Скільки будеш ти рабиней?
Треба взяти в руки зброю!
Будеш вільна, Україно!»
ІІІ.
Саме так гадав Хмельницький
Під Цецорою в бою,
Захищаючи Вкраїну,
Рідну матінку свою.
Втративши свойого батька
У нерівнім тім бою,
Він потрапив до полону,
Честь не втративши свою.

У неволі місяць меркне,
Образа не втиха,
І помста лізе в душу,
Розлючена, суха.
Небо не таке високе…
Сонце тут не яснооке…
Нема запаху полину…

Думкою додому лину…
Та завзяття залишалось
У хоробрім юнім серці,
Бо на волі є ще друзі!
Задамо ми туркам перцю!
Коли надія покидає,
Уходить із-під ніг земля,

Блажен, хто друзів вірних має:
Ти з ними – як одна сім’я!
Та незабаром у неволі
Щаслива звістка пролунала,
Що побратими всі на волі
Зібрали викуп для Богдана.
IV.
Ось і вдома наш Хмельницький,
В славнім ріднім Чигирині.
Господарство власне має!
Краще все ж, ніж на чужині!
Та Богдан – козак душею!
Вдалечінь зовуть походи.
По морях, на крилах вдачі
Розправля Богдан клейноди!

Швидко мчить байдак по морю.
Вітер свище, б’є тривогу:
«Поспішай на допомогу,
Захисти народ від горя!»
Каламутне море скаженіло
Від турецьких галер численних
Навіть сонце захмарило,
Від знущань, боїв страшенних!
...Не море то, а брязкіт зброї.
Не плескіт хвиль, а клич походів…
То йде Богдан на заклик долі
Звільнити поневолені народи!
V.
Хмельницького поважають,
Бо добре справу свою знає.
Серед побратимів чільне місце посідає,
Вага слова його зростає!
І писар був з Богдана славний,
Недарма наук навчався.
Та й сотник з нього вправний,
Бо в командах не вагався.


Додано (25.05.2011, 21:41)
---------------------------------------------
VI.
Знов б’ють барабани,
Сурми гудуть!
Два отамани
Готуються в путь!
Відважний Сірко
І славетний Богдан
До бою ведуть
Козаків ураган!

А вдома дружина Сомківна одна.
«Ох, діти без батька!» - зітхає вона.
Зненацька Чаплинський напав, як шакал.
І хутір Суботів спалив, зруйнував.
Права на маєток свої заявив,
А сина Богдана до смерті забив.
VII.
Вернувшись з походу,
З далеких країн,
Що бачить Хмельницький,
України син?
Залякані діти,
Маєтку немає,
Померла дружина...

Хмельницький страждає:
«О доле!
Навіщо ти мене караєш?
Самотнім вдівцем по життю залишаєш?
О Боже!
Чом не захистив ти родину мою?
Як житиму далі?
Я краще помру!

Помру... Смерть... Безодня...
Немає нічого... Ніде...
Світ став чорним...
Для кого? Для чого?...
Тож марно я жив?!
І холоп я безправний?!
Ні! Годі!
Шукатиму я
До кінця свою правду!»
VIII.
Богдан у польського короля допомоги шукає,
Але Карл IV йому відмовляє.
Богдан до Московії з проханням звернувся,
І звідти наш лицар ні з чим повернувся.

Та зміни в характері видно одразу:
Упевнений погляд,
Промовисті фрази:
«Одвіку так було і буде!
І на тому життя стоїть:
Вкраїні ти здобудеш щасну долю,
Але своєю треба заплатить!»

І ось саме звідси
І вже навіки
Злилися обидві великі ріки:
«Се горе моє?
Ні, то горе народу.
Однині ми разом
В огонь і у воду!»
IX.
Піднявся з колін наш славетний Богдан.
І гнівно, розлючено він закричав:
«Так-то ви чесні? Так справедливі?
Чого ж тільки ми від вас не терпіли?
Ви вольності знищили!
Землі забрали!
Холопами вільних
Людей ви назвали!»
X.
І кинув Богдан до народу свій заклик:
«З’єднаймося, браття! Повстаньмо за правду!
За щастя, за віру свою православну!
Звільнімо з ярма Україну ми славну!»

І всі як один за Богданом пішли.
І волю Вкраїні навік здобули!

Ильf и Петроff(10-б, Панін Микита та Боженко Крістіна) victory


Повідомлення відредагував Ник - Середа, 25.05.2011, 22:06
 
DanyaДата: Вівторок, 31.05.2011, 19:46 | Повідомлення # 3
Ранг 2
Група: Користувачі
Повідомлень: 6
Нагороди: 2
Репутація: 0
Статус: Offline
Великому празднику Победы посвящается...

Уже давно не слышно взрывов,
Утихла прежняя пальба.
Народ не на краю обрыва,
Ведь прекратилась та борьба.

Благодарить мы будем вечно
Тех, кто за Родину погиб,
И славить дух их бесконечно,
Рисуя звёздочки изгиб.

Сейчас мы редко вспоминаем
Года страданий и войны.
И мы, конечно же, не знаем
Всей страшной жизни старины.

Сегодня небо пахнет миром,
И ты свободным можешь быть.
Пусть станут для тебя примером
Те, кто сумели победить.
 
N@t@shaДата: Середа, 01.06.2011, 22:19 | Повідомлення # 4
Ранг 1
Група: Користувачі
Повідомлень: 1
Нагороди: 1
Репутація: 0
Статус: Offline
* * *
Зачем торопишь время
Ведь тает жизни путь,
Остановись мгновенье,
Чтоб не пришлось у вечности уснуть.

Собой наполни радости цветенье,
И не позволь людскому
Сердцу ты сгрустнуть.
Знай, что живем мы устремленьем,
И самостью не дай себя спугнуть.

Не стой у пропасти забвенья
Ведь волны страсти захлебнут,
Дари ты миру красоты творенье
И светом наполняя жизни суть.


Повідомлення відредагував N@t@sha - Середа, 01.06.2011, 22:20
 
SashaДата: Понеділок, 03.10.2011, 16:12 | Повідомлення # 5
Ранг 1
Група: Користувачі
Повідомлень: 2
Нагороди: 1
Репутація: 0
Статус: Offline
Життя (я народився...)

Я народився, я встаю,
Я світ довкола пізнаю!
Я вчусь ходити, розмовляти,
Співати, в ігри різні грати.

Я вчусь до сонця посміхатись,
До неньки й татка прислухатись.
Як я люблю в садку гуляти,
Життя зелене споглядати!

Я народився, я встаю,
Я світ довкола пізнаю!
Крокую гордо і святково,
Бо я тепер ходу до школи.

Я вчусь по-справжньому дружити,
Я вчусь навчатись, вчуся жити!
Складні виконую завдання,
І вперше пізнаю кохання...

Я народився, я встаю,
Я світ довкола пізнаю!
Свобода, свіжість, повноліття,
В моїм житті - чарівні миті.

В душі розквітла юність - цвіт,
В моіх долонях цілий світ!
Моє майбутнє, йду до тебе,
Палай, моя зоря, у небі!

Я вчусь...
Я досі жити вчуся,
На світ по-іншому дивлюся.
Як швидко пробігають роки,
І молоді невірні кроки

Тепер не виправить мені.
Спливають дні...
 
Nasten@Дата: Четвер, 06.10.2011, 21:09 | Повідомлення # 6
Ранг 1
Група: Користувачі
Повідомлень: 1
Нагороди: 0
Репутація: 0
Статус: Offline
Поэт…

Пятнадцать франков у него в кармане,
И на ногах былые сапоги.

И весело шагнув к старушке маме,
Изьял улыбку из своей души

Он показал на облако и молвил:
«Смотрите же, народ! Узрите,
Как чудотворна наша красота!

И солнце в дневном свете так и светит,
Улыбкою своей мелькая на луга.»

Он был поэт, богатый на слова,
Он был поэт, но нищий на дела.

Додано (06.10.2011, 21:09)
---------------------------------------------

Чувства

Порой бывает так,
Что сердце замирает.
Любви возможной такт,
В твоем лице сияет.
Ты думаешь одно,
Что ты нашла его,
Такого милого,
Такого своего.
Порой бывает так,
Что грусть тебя съедает.
В душе воспоминанье
Грызет и убивает.
Оно внутри тебя
Сидит, тихонько тает
И для себя возможного
Момента выжидает.
Порой бывает так,
Что счастью нет предела,
Что все бы в миг забыла
И в небо улетела.
Как птица вольного полета,
Ты б в облачко взлетела.
Все это мы храним в себе
И отдаем частичку близким.
Все эти радости и грусти
Отдам я вам с поклоном низким.
 
SashaДата: П`ятниця, 07.10.2011, 17:08 | Повідомлення # 7
Ранг 1
Група: Користувачі
Повідомлень: 2
Нагороди: 1
Репутація: 0
Статус: Offline
Герой

Война идёт полями, городами:
Оружия стального скрежет, звон,
За нею – тишина, над мёртвыми телами
Тяжёлый дым и карканье ворон.

Здесь все равны, под общими правами,
Устав всего важнее боевой.
Заклятые враги становятся друзьями,
Когда под знаменем одним рядами
идут на бой.

Сдаются? Отступают? От чего же?
Противник страшен, силы не равны?
Твоя ли жизнь сейчас всего дороже?
Ты не видал, Герой, до этого войны.

Ты не оставишь поле боя,
С тяжёлым знаменем бежишь вперёд.
«Ура!» - кричишь, в атаку за тобою
Солдаты дружною гурьбою
Вернулись защищать народ.

И наше знамя гордо в небе вьётся,
И пусть оборван и запылен стяг,
Но поднят он, и, значит, видит враг,
Что наш народ
Ещё борьбу ведёт,
Ещё живёт,
Ещё отважней за свободу бьётся.

О, небо, небо, как же ты глубоко!
Ты ранен, ты ещё живой?
Окончен бой!
Ты видишь небо и не хочешь видеть боль,
Жестокость.
Живи, Герой!
Ведь не окончена ещё война.
Борись не за хвалу и ордена,
За родину свою борись, за край родной!
 
Surovtseva_DashaДата: Субота, 24.03.2012, 17:38 | Повідомлення # 8
Ранг 3
Група: Адміністратори
Повідомлень: 12
Нагороди: 1
Репутація: 0
Статус: Offline
Quote (Nasten@)
Порой бывает так,
Что сердце замирает.
Любви возможной такт,
В твоем лице сияет.


Класно...


Повідомлення відредагував Filosof - Субота, 24.03.2012, 17:39
 
Татьяна_KulikДата: Субота, 24.03.2012, 17:53 | Повідомлення # 9
Ранг 1
Група: Користувачі
Повідомлень: 3
Нагороди: 0
Репутація: 0
Статус: Offline
«Мы все живем, чтобы оставить след…»

Сказал поэт: «Мы все живем, чтобы оставить след».
И с этим трудно нам не согласиться
Иначе, для чего было родиться?
За тыщу верст остался городок,
Откуда моя жизнь берет исток…

В далеком детстве, в первые пять лет,
Я точно знала на вопрос ответ:
Кем в своей жизни я хотела быть,
Какой профессии служить?
Мои подружки шили куклам платья,
Купались, загорали голышом.
Мне ж по душе одно было занятье:
Оценки ставить всем карандашом.

Мой красный карандаш был беспощаден:
Колы и двойки жирно рисовал,
Но мне мои подружки все прощали
Авторитет мой и тогда уж был не мал.

Промчались годы, многое меняя,
Но выбор мой остался неизменным:
Профессии своей, не изменяя –
Я школе предана самозабвенно.

Я поменяла город и страну,
Фамилия моя теперь другая,
Но только, школе я не изменю
К ней след за следом тропку пролагая!..

Мне так хотелось многого добиться
В той школе, где прожито четверть века
Чтоб школой нашей мы могли гордиться,
Достойного растили человека!

Сегодня развиваем мы стремленье
Компетентное вырастить поколение:
В олимпиадах, конкурсах, МАНах
Везде и всегда побеждать без обмана.

Призеров, отличников, лауреатов
Взращивать в наших ребятах.
Всем этим процессом руководит
Мною созданный коллектив.

Два коллектива в едином строю
Славу и честь умножают свою!
«Мы все живем, чтобы оставить след…»
И в этом у меня сомнений нет!


Повідомлення відредагував Татьяна_Kulik - Субота, 24.03.2012, 17:56
 
FolmДата: Четвер, 17.05.2012, 09:29 | Повідомлення # 10
Ранг 1
Група: Користувачі
Повідомлень: 4
Нагороди: 0
Репутація: 0
Статус: Offline
Я у вільний час люблю сісти вдома за чашичкою смачної кави і почитати цікаву літературу. Люблю почитати журнал "Дніпро". В ньому я дізнаюсь про українські твори, що нового в літературі. Як на мене це чудовий український журнал. який просвітляє нас і не дає забути за нашу рідну Україну та її творчість[/size]

Додано (17.05.2012, 09:29)
---------------------------------------------
Я у вільний час люблю сісти вдома за чашичкою смачної кави і почитати цікаву літературу. Люблю почитати журнал "Дніпро". В ньому я дізнаюсь про українські твори, що нового в літературі. Як на мене це чудовий український журнал. який просвітляє нас і не дає забути за нашу рідну Україну та її творчість

Повідомлення відредагував Folm - Понеділок, 07.05.2012, 21:50
 
Форум - конференція » Test category » Test forum » Журнал "Дніпро" запрошує літературні таланти!
Сторінка 1 з 3123»
Пошук:

1 вересня
1 вересня
1 вересня
1 вересня
1 вересня
1 вересня
Copyright MyCorp © 2017Конструктор сайтів - uCoz